Відстань

Розʼїдемось по різним містам... Є є є...

Кажуть, що людей ламає не відстань, А відчуття того, що ти один. В сірій буденності від рутин, Ти у мені до самих клітин. Хоч ми вже забули, що круто, До 24-го все забуто. Між нами тисячі миль, в телефоні і я як Наруто, Я тут просто рахую хвилини. Постріли і «Джавеліни» Хто їх придумав, ти скажи? Коли є зброя — нема душі. Радий, що скоро побачу тебе, І тривоги стануть лиш фоном. Ми зустрінем сяйво далекого світла разом, ну а потім. Ну а потім

розʼїдемось по різним містам, Будемо шукати, шукати свою пристань. Я б хотів забити на цю відстань І лишитись з тобою, Просто з тобою.

Розʼїдемось по різним містам, Будемо шукати свою пристань. Я б хотів забити на цю відстань І лишитись з тобою, Просто з тобою, Ділити все вдвох.

Ти знаєш, так болісно ріже Порушена вибухом тиша. Я наче помер, але я не в Парижі, Дивлюсь на фото в телефон. Зронюю в рацію, пара тон. Стане бідосно в новий біт. Ми переможем всіх, просто в мене вір. Твої обійми дорожче усіх грошей світу, Ззовні і з виду. Про нас напишуть книжки, скажуть діти, Що ми перша армія світу. Разом крізь все, бо ми понад усе. Коли приїду — скажу це в лице, А поки що години дві, Порахуємо дні, як завжди.

Розʼїдемось по різним містам, Будемо шукати свою пристань. Я б хотів забити на цю відстань І лишитись з тобою, Просто з тобою. Розʼїдемось по різним містам, Будемо шукати свою пристань. Я б хотів забити на цю відстань І лишитись з тобою, Просто з тобою. Розʼїдемось по різним містам, Будемо шукати свою пристань. Я б хотів забити на цю відстань І лишитись з тобою, Просто з тобою, Ділити все вдвох.

Автор слів: Ігор Потяг